Він здобув популярність як гуморист та капітан команди Стоянівка щодвічі виборювала перемову в телешоу «Ліга сміху»
Однак ще до початку кор’єри комика Іван Лінов мріяв бути музикантов та писав пісні, які сромився показувати. https://pivden.info Але і сьогодні ці пісні дуже часто потрапляють в топ. На виступ у Харкові вирішили завідати і вісті та поспілкуватися з артистом. Привіт! Так і привіт! Добре вечі! Це я! Це правда! Це я! Я Іван Лінов! Я пошли справи! Ого! Клас! Слава Україні! Відео і Слава Україні! Слава Наці! Слабан! Україна! Воно все! Україна! Воно все! Молдова! Воно все! А тут ще порепетюруем трохи. Чи на реченна, але чую, що дедно я це у вне є питання одне. Коли, коли, коли, коли, коли, коли, коли, коли, коли, коли, коли, коли, нарешті, коли, коли, колиовані. Гарний комік – це да, це імпровізація чи це напрацювання роками, як на вашу думку?
О, да, це напрацювання. Це дуже багато помилок і дуже багато несмішних жартів. Гарний комік – це той комік, який почув дуже багато якоїсь тиші в залах. Коли він каже, що не сміють, це він цю боль приймає і потім тренується, щоб було краще. Гучна перемога команди з Таяновка та заходження в ТОП, опісля запрошення бути тренером проєкту. Ти, ваші хлопці, як давно спілкувалися з ними?
Співері, гулярно спілкуємося, вони хтось з Німеччині, хтось з Ванлії, в селі ніколи нема, всі поїгали за кордон, да. А взагалі, які відносини між гравцями, ліги, сміху залишилось чи підтримуйте?
З хлопцями мої команди. І з вашої команди та з інших команд?
З інших, я зараз тренер для і сміху, тому ми сидимо там, спілкуємося, вони хтось грають, хтось вже не грають, дивлячись хто я. Спілкуємося по проектах, бачимося по ітубам, вони всі вже відомі, вони у всіх проєкти, щось. Спілкуємося, бачимося на зйомках. Користуючись нагодою, не могли не спитати, гарний комік – це на працювання роками, чи дар або ж імпровізація. Знайшов давно, у Харкові пройшов теж стендав молодих коміків. Це важке ремус, я хочу сказати, тримати залу, смішно казати, якісь поради від вас ось побачать нас. Комікам?
Так. Ну я не прям стендап комік, це дуже важке таке ремусло, як для мене. Я більш от як співак, я більш туди, такий легкий жанр, легкий жанр в плані, що я можу спілкуватися, але я не об’язую себе жертвувати на кожному кроті. А стендап все ж таки, він прям сміх повинен бути. Який де не яких, я думаю, що там з часом все зрозуміло. Все ж таки відсидовувати, так?
Треба б уступати дуже багато, треба цікави цей професію, треба щось прочитати, щось подивитися. І з часом буде рік, якщо рік покаже прямо, вже потрібно займатися в Симчині. На злову, Іван родився у Молдові, але переїхав звідти в Україну і побудував кар’єру саме тут. Відомий благодійною опозицією, Іван завжди відгукується і на потреби збройних сил України. На щось наразі триває можливо збір, на що кумолюєте увагу?
Так, я не маю зборів моїх, я завжди приєднуюсь або до великій збори, або до маленьких. Якщо завжди мені люди щось пишуть, ви особисті. Я борю просто, якщо мене можливості, а я зараз доначу, якщо в мене є, зараз мене вже одягу немає, я розіграв на концертах піджекі, вже два розіграв. І зараз вже взагалі немає, я думаю, що в Харку розіграю, мене немає піджеку. Треба щось знов, знаєте, щось пропіарють, може кожен кокумис подобить?
Святри, святри її, але вони на мої. У Харку ві артисти вступає не вперше, але як і вперше теплий прийом. В нас подарунок від кондитерська Пінк Ребіт, її власниця та головний кондитер. Вона залишалась завжди у Харкові, пікала хліб, в метро його роздавала, дітям завжди випікає здобу, вона спеціально для вас зробила авторські смаколики. Десерт?
Так, вам. Клас. Дякую. Солодкий подарунок від Харкова. Супер, я заберу буде їсти. Ого, в’язково. Я дуже люблю солодки. Ми тут починали, ми займали тут п’ятий, шосте, останні місця. Тільки починали, ми таки, приймали, ми з Молдова, жартів не було, ще ми тренували списати. Я сьогодні згадував, що в ККЗ там ходили, репетувати. Потім я вже як тренер був тут, потім виступали ми в Йорокадемі. Ось я це пам’ятаю, це те, що я згадував сьогодні. Згадував, казав, що дуже багато машин, багато людей. Я так розумію, що вони з Харків ще не дали. Періїздили. І я такий з останніх новінця просто жесь, скільки багато трагедій, скільки прилетів. Харков-харков кожен день був. І я такий дуже класно, що люди продовжують жити. Ну ти думаєш, коли сидиш там в новинах, що там в Харкові просто. Але люди живуть, машини їздять, якщо нема обстрелів, все частині, нікого місто живе. Анастасія Почерніна, Вадим Макарюк, Євген Серіков, Вісти.